НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
ЩО ТАКЕ ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА?
Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу. ППД включає: ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки; оцінка потреб і проблем; надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація); вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити; вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися; надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки; захист від подальшої шкоди.
Що не є ППД:
Це не та допомога, яку можуть надавати лише фахівці. Це не професійна консультація. Це не «психологічний дебрифінг»,( являє собою групове обговорення пережитої екстремальної ситуації, що сприяє розумінню причин, які викликають стрес, і усвідомленню дій, необхідних для усунення цих причин.) в тому сенсі, що ППД не обов'язково передбачає детальне обговорення подій, які викликали стан дистресу. (Дистрес — руйнівний процес, що погіршує перебіг психофізіологічних функцій. Дистрес частіше відноситься до тривалого стресу, при якому відбуваються мобілізація та витрачання і «поверхневих», і «глибоких» адаптаційних резервів. Такий стрес може переходити у психічну хворобу (невроз, психоз).
Це не прохання до потерпілого проаналізувати, що з ним відбулася, і встановити точну хронологію і суть подій. ППД має на увазі необхідність вислуховувати людей, проте не примушуючи їх розповідати про свої почуття і реакціях на подію
Завдання ППД: формування відчуття безпеки, зв'язку з іншими людьми, спокою і надії; надання доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки; зміцнення віри в можливість допомогти собі та оточуючим.
Хто потребує ППД?
ППД призначена для людей, що знаходяться в стані дистресу в результаті щойно пережитого або поточної важкої кризової події. Таку допомогу надають як дорослим, так і дітям. Однак не кожна людина, що пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати. Не можна нав'язувати допомогу тим, хто її не бажає, але завжди треба бути з тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку.
Приклади станів, при яких недостатньо лише надання ППД, при яких людина потребує негайної професійної допомоги за життєвими показаннями (медичної або іншої): важкі травми, що загрожують життю та вимагають екстреної медичної допомоги; зміни в психічному стані, який не дозволяє особам самостійно піклуватися про себе або про своїх дітей; стан людини, у якому вона може заподіяти шкоду собі; стан людини, у якому вона може заподіяти шкоду іншим.
ПРИНЦИПИ ТА ПРАВИЛА ППД
Принципи надання ППД
Захищати: Безпеку
- Уникати дій, які можуть поставити людей під загрозу подальших травмуючих впливів.
- Робити все можливе для того щоб забезпечити безпеку
Захищати: Гідність
- Ставитися до людей з повагою, згідно загальноприйнятих культурних і соціальних норм.
Захищати: Права
- Переконатися, що допомога надається справедливо, без дискримінації.
- Допомагати людям відстоювати свої права і отримувати необхідну підтримку.
- Діяти в інтересах кожного потерпілого, який потребує допомоги.
- Берегти Себе.
Етичні правила надання ППД ПОТРІБНО :
- Бути чесним і гідним довіри;
- Поважати право людей самостійно приймати рішення;
- Усвідомити і відкинути власні упередження і забобони;
- Чітко дати людям зрозуміти, що, навіть, якщо вони відмовляться від допомоги зараз, вони можуть звернутися за нею в будь який період, без обмежень;
- Дотримуватися конфіденційності і не допускати необгрунтованого поширення отриманих від людини анкетних даних;
- Поводитися належним чином з урахуванням особливостей культури, віку та статі; переміщеного населення.
Етичні правила надання ППД НЕ ДОЦІЛЬНО :
- Зловживати своїм становищем при наданні допомоги людини, яка постраждала
- Просити у людей гроші або послуги за надання допомоги
- Давати неправдиві обіцянки чи повідомляти недостовірні відомості
- Перебільшувати свої знання та навички
- Нав'язувати свою допомогу, вести себе настирливо і безцеремонно
- Примушувати людей розповідати про те, що з ними сталося
- Поширювати отримані відомості особистого характеру
- Давати оцінки вчинків і переживань людей
- Дуже важливо знати й вміти спілкуватися з людиною, яка знаходиться в стані дистресу. Люди, що пережили кризову подію, можуть перебувати в пригніченому стані, відчувати тривогу або сум'яття. Деякі звинувачують себе у тому, що сталося. Зберігаючи спокій і проявляючи розуміння, треба допомагати людині пережити стресс, відчути себе в безпеці, відчути, що її захищають, розуміють, поважають і піклуються про неї належним чином. Люди, що пережили стресову ситуацію, можливо, захочуть розповісти, що з ними сталося. Вислухати чиюсь розповідь – це вже велика підтримка.
- Однак важливо не примушувати людей розповідати про пережите. Деякі люди не хочуть говорити про те, що сталося, або про свої особисті обставини. При цьому для них може бути важливо, щоб хтось просто був поруч, нехай і мовчки. Треба сказати їм, що підтримка буде поблизу, на випадок, якщо вони захочуть поговорити, або треба запропонувати їм практичну допомогу, наприклад їжу або склянку води. Не можна казати занадто багато, треба надати людині побути в тиші. Можливість трохи помовчати дасть людині перепочинок і може підштовхнути її поділитися з кимось своїми переживаннями, якщо вона того забажає.
- Важливо вміти слухати людей, щоб зрозуміти становище, в яке вони потрапили, їхні потреби, щоб допомогти їм заспокоїтися і надати необхідну допомогу. Коли розмовляєте з людиною, важливо слухати: очима, демонструючи пильну увагу; вухами, щоб дійсно почути, що саме турбує людину; серцем, із співпереживанням і повагою.
- Звертаючись до людей, які, можливо, потребують підтримки: Звертайтеся до людей з повагою і відповідно до їх культури. Назвіться: скажіть своє ім'я та організацію. Запитайте, чим їм допомогти, якої допомоги вони потребують. По можливості, знайдіть безпечне і тихе місце для розмови. Створіть елементарні комфортні умови (приміром, дайте води).
- Намагайтеся забезпечити безпеку потерпілого: виведіть людину з місця, де йому загрожує безпосередня небезпека, якщо це можна зробити без ризику; постарайтеся захистити людину від зайвої уваги, захищаючи його право на приватне життя і гідність; якщо людина пригнічена, постарайтеся не залишати її наодинці. Вислуховуйте людей і постарайтеся їх заспокоїти. Будьте поруч.
- Не змушуйте людей розповідати про пережите. Уважно вислухайте, якщо люди все ж побажають поговорити про те, що сталося. Якщо людина пережила сильний стрес спробуйте її заспокоїти і переконайтеся, що вона не буде перебувати насамоті. Підтримуйте зоровий контакт з людиною під час розмови.
ПОТРІБНО робити і говорити.
Знайти для розмови тихе місце, де ніщо не буде відволікати Поважати конфіденційність і по можливості не розголошувати повідомлені особисті відомості про людину Бути поруч з людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури Показувати своїм виглядом, що уважно слухаєте співрозмовника, наприклад, киваючи головою або вимовляючи короткі підтверджуючи репліки Бути терплячим і спокійним
ПОТРІБНО робити і говорити.
Надавати фактичну інформацію, якщо вона існує. Чесно казати, про що знаєте, а чого не знаєте: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися» (І дізнатись, якщо пообіцяли це зробити!) Надавати інформацію так, щоб її легко було зрозуміти, - простими словами Висловлювати співчуття, коли люди говорять про свої почуття, перенесену втрату або важливі події (втрата будинку, смерть близької людини та т.ін.): «Яке нещастя! Я розумію, як вам важко» Відзначити проявлені людиною зусилля, спрямовані на самостійний вихід із важкої ситуації Дати людині можливість помовчати у разі необхідності
НЕ ДОЦІЛЬНО робити і говорити.
Змушувати людину розповідати, що з нею відбулося і відбувається Перебивати, квапити співрозмовника (приміром, не треба дивитися на годинник чи говорити занадто швидко) Торкатися людини, якщо немає впевненості, чи прийнято це в її культурному середовищі Давати оцінок тому, що людина зробила Казати «Ви не повинні себе так відчувати» або «Ви повинні радіти, що вижили»
НЕ ДОЦІЛЬНО робити і говорити. Вигадувати того, чого не знаєте Використовувати спеціальні терміни Давати помилкових обіцянок чи запевнень Переказувати співрозмовнику особисті розповіді, почуті від інших Казати про власні труднощі Думати і діяти так, немов зобов'язані розвязати за іншого всі його проблеми Позбавляти людину віри у власні сили і здатність самостійно подбати про себе Казати про людей, використовуючи негативні епітети (приміром, називати їх «божевільними»)
Якщо у людини виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від оточення для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання, попросіть її:
- впертися ногами в підлогу;
- допоможіть їй поплескати пальцями або кистями рук по своїх колінах;
- зверніть її увагу на будь-які нейтральні предмети навколишнього оточення, які вона може побачити, почути чи помацати;
- попросіть розповісти, що вона бачить і чує;
- попросіть її зосередитися на своєму диханні і дихати повільно.
Оперативні правила ППД:
Дивитися... Слухати... Направляти...
1. ДИВИТИСЯ: необхідно перевіряти умови безпеки, зясовувати, чи є навколо люди, які дійсно потребують задоволення основних життєвих потреб; перевірити, чи є навколо люди в стані важкого дистресу.
2. СЛУХАТИ: необхідно звертатися до людей, які можуть потребувати підтримки; зясовувати, у чому саме вони мають потребу і що їх турбує; вислухати їх і намагатися заспокоїти.
3. НАПРАВЛЯТИ: люди, що пережили травмуючу подію, нерідко відчувають себе незахищеними, відрізаними від світу або безпорадними. Їх повсякденне життя руйнується, вони більше не отримують звичної підтримки або раптово опиняються в стресових умовах. Направити людей туди, де їм нададуть практичну допомогу, - одна з основних цілей ППД. ППД - найчастіше одноразове втручання, і ви можете знаходитися поряд з людиною тільки короткий час. Для подальшого відновлення слід спонукати людей застосувати власні вміння справлятися з життєвою ситуацією. Допоможіть людям надати раду самим собі і відновити контроль над ситуацією.
ЗАВЕРШЕННЯ НАДАННЯ ДОПОМОГИ.
Те, коли і як припиняється надання допомоги, залежатиме від умов кризи, від ролі та функцій того, хто таку допомогу надає, і від потреб людей, яким ви допомагаєте. Треба покладатися на свою оцінку ситуації, потреб людей, якими ви опікуєтесь і власних потреб. При необхідності треба говорити людям, що ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новою людиною. Якщо ви направили людей до інших служб, треба пояснити, чого слід чекати, і переконатися, що у нього є необхідна інформація для підтримки подальшого зв'язку. Незалежно від того, яким був ваш досвід спілкування з людиною, важливо попрощайтеся на позитивній ноті, побажавши йому благополуччя.